Гармонійний розвиток

Щодо дечого на фоні жахливої масової трагедії в Україні.

Шановні друзі (зокрема - ті, хто бажав отримати відзнаки 58-х "50 слів)! Щиро просимо вибачення за те, що поки що ми ще не надіслали паперові відзнаки з "мокрою" печаткою. У лютому член оргкомітету, який їздіть робити відзнаки, довго хворів на ковід,

А з 24 лютого в Україну приперлася жахлива біда. Тому й зачинені солідні з хорошою якістю виконання копіювальні центри Києва, й доїхати до них неможливо. Тож чекайте, коли ті сволоти, котрі винні в цій трагедії, або повиздихають, або їх, кажучи алегорично, вердиктом Нюрнберського трибуналу людство розстріляє за наругу хоча б над мирними громадянами.

З жалем, що довелося реагувати на військово-політичні ігрища тих "мавп із гранатою", у яких вочевидь "дах знесло",

В. Косенко.

20.03.2022 р,

-----

Між іншим, практично зовсім не в тему попереднього, але ризикуючи розбурхати спротив декого заполітизованого - ще про одне (це - погляд виключно В. Косенка. Інші члени оргкомітету слушно йому підказують: всіма силами оминай політику! Бо народ каже: не чіпай г**на - смердіти не буде! Але тут сталося таке, що В.Косенко вже не зміг стриматися. Вибачайте за такий нервовий зрив, який, зрозуміло, викликаний реаліями життя). В.Косенко пише:

Ви добре знаєте таку російську приказку: "Кому война, а кому мать родна". Тож дивує (обурює): як так сталося, що у декого з лизоблюдів "язик повернувся" та "рука піднялася" вже зараз саме в ці дні спробувати висунути на здобуття Нобелівської премії миру не рядового вояку, не волонтера, не батьків, які згорьовані втратою сина, не загиблих від бомб цивільних мешканців, а зокрема очільника сучасної України?!  Чому в них, навіть у декого з міжнародних підлесників, така нестерпна сверблячка? Адже витримайте паузу, почекайте декілька років, коли вщухне війна, коли загояться рани, коли життя увійде в мирне русло, коли без сумнівів зміняться певні акценти/оцінки та ідоли!.. Бо, як правильно підмітив ще С. Єсенін, велике бачиться здалеку.

-----

В тему останнього абзацу. В.Косенко - у минулому завзятий пішохідний турист, який, наприклад, на Говерлу сходив з дюжину разів.

Одного дня російська політизована соплячня (російська - бо ці три вандали названі поіменно, це доведене слідством і не оскаржене ніким), ці блюзніри-"герострати" у 2007 році вщент розтрощили тодішню абсолютно нейтральну не політизовану стелу на вершині Говерли. І от українські підлабузники невдовзі встановили нову стелу з написом на ній (напис даємо змінено-скорочений, наприклад - лише з першою буквою одного прізвища): "Ю* - наш дороговказ! Ю* - ідол на всі віки!" О якими є недоумками автори того дійства, ге ж?

А ще одна не продумана недолугість тих холуїв "розливу 2008 року" була в тому, що в попередню стелу були вмуровані капсули з написами: "Земля Чернівеччини", "Земля Луганщини", "Земля Волині". А капсули нової стели були вже з іншими написами: "Земля з села Маршинці Чернівецької області", "Земля з села Веселе Луганської області", "Земля з смт Любешів Волинської області". Запитаєте: а яка ж це мінімум як прикрість захована в цьому тексті, начебто схожому на попередні? Ну а от уявіть: після декількагодинного виснажливого сходження на Говерлу турист з Новоселиці чи з Старобільська чи з В’язівного (тут перераховані деякі населені пункти - географічні сусіди  щойно вказаних трьох поселень) знесилено падає, відхекується, підводить очі - а там  ... . Якби там він прочитав: "... Чернівеччини ..." - у нього без сумнівів радісно-гордовито закалатало б серце: "І я з Чернівеччини". А коли він читає "якесь" чуже для нього Маршинці, то він із затуманеним від надфізичного безсилля мозком гарантовано потягнеться за каменюкою, щоб діяти методами тих трьох росіян-оболтусів. Бо він відразу почне логічно метикувати: "А я щось не пригадую хоча б обласного обговорення, яке винесло б вердикт: давайте напишемо там те чи се".

Люди добрі! Шукаємо точки розуміння, точки терпимості, точки дотику, точки зближення! Єднаймося! Не вбиваємо клини між християнами, євреями та католиками, між "сходом" і "заходом", між тими, хто "шпрехає" не на тій мові, ...

І на завершення:  НЕ  ЗВАЖАЮЧИ  НІ  НА  ЩО,  МИ,  ЯК  БАЧИТЕ,  КРОКУЄМО  ДАЛІ,  У  СВІТЛЕ  МАЙБУТНЄ  МИСЛЯЧИХ  НЕ  ЗААНГАЖОВАНИХ  УСІЛЯКИМИ  ЧАСТО-ГУСТО  СПОНТАННИМИ  ПЕРЕБУДОВАМИ,  НАДБУДОВАМИ, ПРИБУДОВАМИ, ВБУДОВАМИ!