Гармонійний розвиток

Друзі! 

Знаємо (та співчуваємо), що вам знову буде значно важче виконувати завдання. Бо для нас, рядових громадян України, різні інстанції з відомих трагічних причин обмежили доступ до багатьох джерел Інтернет-інформації.

Та ще й є великі проблеми як із бомбардуваннями нас сусідами-наволочами, з енергопостачанням, тривогами, з купами вчительських паперів і тотальним виснаженням, так і з моральними настроями оточуючих. 

Ураховуючи все це, ми, як і в декількох попередніх наших заходах, при визначенні остаточних місць знову будемо дотримуватися "точності до десятків". Тобто, приміром, ті, хто відстали від найкращого результату не більше ніж на 10 балів, будуть на однакових місцях (в даному випадку - на перших). 

І, реагуючи на численні закиди наших учасників, які пишуть: "-А чому ви, оргкомітет, не любите ШІ?" - ще щира порада. Будьте обачними із ШІ. Адже там часто наводяться неправильні дані.

І ще в тему - ось уривки з допису в Інтернеті Олени Завальної, які надала наша оргкомітетниця Світлана: "Ми вирощуємо покоління, яке не вміє думати! І це зовсім не перебільшення! Чому наші діти тупіють від ШІ? І це не провина технологій. Як і не провина наших дітей! Я можу користуватися нейромережами без шкоди для мозку. Тому що в мене є фундамент. Якщо ШІ збреше, я розсміюся й виправлю його. Бо я знаю, як працює світ без нього. А тепер уявіть учня, який одразу перескочив на "розвантаження", тобто делегував йому частину роботу! Він не будує в голові жодних зв'язків. Він просто вчиться натискати кнопку. Коли інструмент зникає, він не "згадує" матеріал — він дивиться в порожнечу. Йому нічого згадувати. Прихильники технологій кажуть: "Але ж він зробив домашку!" Так, зробив. Але бездумно. Він навіть не знає, чи правильно він її зробив. Він просто довірився "скриньці". Ми даємо новачкам бензопилу, забувши навчити їх рубати сокирою. І дивуємося, чому вони потім відрізають собі пальці. Учні "вчаться" їздити на електровелосипеді, навіть не знаючи, як утримати рівновагу на звичайному. І коли акумулятор сідає (на контрольній) — вони падають і розбивають носа. Поки ми навчаємо дітей довіряти, а не думати, ми програємо. Ми не вчимо дітей математики. Ми вчимо їх бездумно довіряти "чорній скриньці" штучного інтелекту. І коли ця скринька дає збій, вони навіть не розуміють, що сталося. Крапка".