Не зашореним педагогам

"Рядовим" педагогам, але не зашореним, тобто таким, які вміють думати, аналізувати.
А ДАВАЙТЕ БУНТУВАТИ (по темі №1 та частково – по темі №2) "ЗНИЗУ" ТА РАЗОМ!

Шановні колеги!

Ось – дві пріоритетні теми цього листа (хоча можливості реального вирішення й тієї, й іншої проблем є значно "вищими" за, скажімо, рівень та можливості обласних освітянських структур):
1. Сучасні стосунки між МОН та НАПНУ (іншими словами – між учителями та вченими).
2. А що людині важливіше в житті: чи здобуті колись знання, чи вміння шукати інформацію?

1. "Не відкрию Америку", якщо скажу, що, на превеликий жаль, Міністерство освіти і науки України (МОН) сумно (ганебно) "підтоптане", "розтерте на порохню" Національною академією педагогічних наук України (НАПНУ) з "кланової" згоди інших академій інших наук. Адже зрозуміло, що сучасні шкільні навчальні державні програми в Україні, які зазвичай складені науковцями, НЕ покликані дати дитині необхідний мінімум практичних знань, умінь та навичок, а вочевидь прагнуть виконати ось таке хоча теоретично й перспективне та пріоритетне для науковців, але все ж із огляду на наступні три абзаци цього листа – "шкурне" профільне завдання: з-поміж учнів віднайти тих, хто буде рухати науку далі. І заради цієї "святої мети" (але ще раз наголошу: святої лише для науковців!) НАПНУ готове чимдуж ускладнювати, перенасичувати навчальні програми, "пересіваючи" через решето своїх пошуків усі мільйони учнів. НАПНУ навіть не звертає уваги на таку нелогічність: кожна програма шкільного курсу кожного навчального предмету вже сягає рівня якщо не вченого звання, то хоча б старшого курсу спеціалізованого університету!..
Іншими словами: щоб успішно опанувати зміст державних шкільних програм, КОЖНИЙ учень повинен бути одночасно й непересічним математиком, і біологом, й істориком, і філологом ... .
Вкотре згадуючи практичне спрямування, звертаюся до Вас, моїх колег-учителів, з таким воланням (а майже все, що зараз єхидно перерахую, є в офіційних державних шкільних програмах): у своєму дорослому житті Ви хоча б десь хоча б один раз, не кажучи вже про щоденну потребу, стикалися з біологічними органелами/цитозолями? А чи з радістю Ви використали вплив другої похідної на проміжки опуклості/угнутості функції четвертого степеня? А згадайте, коли, де та з якою метою Ви спостерігали, як метан і кисень – ой, оксиген – реагують між собою з утворенням діоксиду вуглецю й води. А Вам хоча б одного разу була життєва необхідність знати, яким чином пласти південноафриканського вугілля тиснуть на (... ☺ ...) нафту Венесуели?... (при цьому давайте не брати до уваги сумнозвісну та докорінно хибну так звану підучку з сином/онуком).
Тож зашкалює перенасичення сучасних шкільних навчальних програм тим баластом, який потрібний/цікавий лише вузькопрофільному спеціалісту. Тобто щороку, від одного Міністра освіти до іншого, бачимо "ті ж граблі": не продуманість, відірваність наукових вимог від потреб середньо-статистичної людини. І навіть сіпання Л. Гриневич щось змінити в цьому напрямку вочевидь "буксують".

2. Кожна людина після школи гарантовано йде в самостійне життя. А ЩО там їй буде важливішим, більш нагальним: чи користуватися якимось здобутим колись багажем знань (який, безсумнівно, з кожним днем буде втрачати актуальність, природно забуватися, старішати, ставати непотребом), чи вміти якомога краще орієнтуватися в безмежному морі інформації?
Гадаю, що відповідь на це запитання настільки очевидна, однозначна, що немає жодного сенсу просторікувати щодо цього. То чому ж сучасна педагогічна наука педалює лише перший інгредієнт (знання) та зовсім не звертає уваги на другий (вміння)? Дивний перегин та парадокс!
Запитаєте: а чому цей мій лист та особливо його друга частина йде "у тандемі" з листом областям про конкурс "50 слів"? Бо, щоб тут не повторюватися, уважно та вдумливо прочитайте преамбулу розміщеного в прикріплених файлах листа-звернення до обласних департаментів освіти і науки.

Зі сподіваннями, що цього листа опрацюють не зашорені вчителі, тобто такі мої колеги, які вміють думати, аналізувати,

вчитель-практик зі стажем "стільки не живуть" (ще й викладав із десяток навчальних дисциплін),
автор 12-ти різнопланових книг (до речі, жодна з них не є художньою літературою!),
ініціатор створення та багаторічний керівник двох Всеукраїнських дитячих організацій "КРОКС" та "Гармонійний розвиток".

Скачати файл PDF Не зашореним педагогам

Скачати файл PDF 43_весна_2018_області

Скачати файл WORD 43_весна_2018_області